Тож який справдешній рік народження Тараса Мельничука?

Але звідки в Тараса Мельничука з’явилося таке переконання, що він народився в 1939 році? Ця ниточка тягнеться з того повоєнного часу, коли вчителі ходили по селу з метою обліку дітей, а матері старалися записати хлопчиків хоч на рік молодшими, щоб на рік пізніше його взяли в армію.

То був понеділок, 20 серпня 2018 року. На шкільному подвір’ї в Уторопах велелюдно. Біля пам’ятника діти читали вірші Тараса Мельничука, щиро і піднесено говорили письменники, а над ними, як вічний символ високої поезії, в камені і бронзі свічкою пломенів Тарас. Письменницька громада та шанувальники таланту Князя Роси велично відзначали 80-річний ювілей Поета. В цій світлій аурі дійства в мене зародився сумнів: а якщо Тарас не з 1938 року народження, а з 1939-го, як це він пише у своїй автобіографії, з оригіналом якої я ознайомився в Тарасовому музеї поки очікував гостей, які в той час відвідували могилу поета, то як тоді бути? До речі,  Іван Малкович теж в обох виданнях «Князя роси» подає рік народження 1939-й. А роль Івана Малковича у виданні «Князя роси» важко переоцінити. Цю роботу міг виконати тільки він. Але  звідки він взяв, що Тарас народився 1939 року? У нарисі «Народження Князя Роси», опублікованому в другому виданні «Князя роси» (2012), Іван Малкович пише: «Тарас попросив мене виправити у верстці першого видання «Князя роси» паспортний 1938 рік на справдешній 1939-й. Саме 20 серпня 1939 року народився наш Поет». Виходить, що Тарас переконав Івана Малковича. Ця ж дата фігурує в багатьох статтях про Тараса Мельничука і, навіть, попала в енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960 – 1990» (К: Смолоскип, 2010. С. 427), в якому записано, що Мельничук Т. Ю. «народився, за документами, 20.08.1938, насправді 20.08.1939». Тож де правда?

В цій ситуації ясність міг внести якийсь беззаперечний документ. Коли на ювілейному зібранні своїми міркуваннями я поділився з Євгеном Бараном, головою Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України, він порадив пошукати метричну книгу села Уторопи. Такий документ знайшовся. Це метрична книга, яку вів священик в парафіяльній церкві св. Михаїла в Уторопах. Книга зберігається сьогодні в Івано-Франківському обласному архіві. Подаємо копію запису про реєстрацію народження і хрещення Тараса Мельничука:

Цей запис дає широку інформацію про новонародженого, правда, він зроблений латинською мовою. Перекладемо українською і розшифруємо. Порядковий номер 54 свідчить, що Тарас був 54-м дитям, що народилося того року в селі. Далі дата народження: 20 серпня 1938 року, дата хрещення і реєстрації: 6 вересня того ж року. Номер будинку, в якому проживала сім’я – 56. Ім’я новонародженого: Тарас (Тарасіус), греко-католицького віросповідання, народжений в шлюбі.

Акушерка: Євдокія Михайлюкжін. Івана.

Батько: Юрій (Ґеорґіус) Мельничук с. Федора і Анни Мазурак.

Мама: Анна Солинська д. Івана і Анастасії Грицюк.

Куми: Юрій Солинський с. Івана, Марія Мельничук жін. Івана.

Охрестив і підтвердив: Михайло Божак, місцевий священик (адміністратор парафії).

Отже, Мельничук Тарас с. Юрія і Анни народився 20 серпня 1938 року в Уторопах  Коломийського повіту Станіславського воєводства.

На полях цього документа зроблені помітки про видачу метрики. Їх робили в районних відділеннях ЗАГСу, де раніше зберігалися ці книги. Таких поміток є три. Вони датовані 17.06.52 р., 28.01.67 р., 18.02.93 р. Перший раз Тарас отримав свідоцтво про народження після закінчення семирічки, бо йому потрібно було поступати в середню школу. Другий раз виникла потреба в отриманні метрики, коли поступав у Московський літературний інститут, бо після своїх скитань у нього пропали всі документи. Тоді він, ймовірно, вибирав другий паспорт, а також дублікат атестата зрілості, який довелося мені виписувати і реєструвати. У 1990 році згоріла Тарасова хата, а з нею його документи, і тому в 1993 році він вибирав ще раз свідоцтво про народження.

Але звідки в Тараса Мельничука з’явилося таке переконання, що він народився в 1939 році? Ця ниточка тягнеться з того повоєнного часу, коли вчителі ходили по селу з метою обліку дітей, а матері старалися записати хлопчиків хоч на рік молодшими, щоб на рік пізніше його взяли в армію. Знаю це з власного досвіду, адже мене на півтора року пізніше хрестив той самий священик. Та, зрештою, мама привела Тараса до школи не в 1945-му, а в 1946 році. Однак Тарас на той час уже вмів читати, чітко відповідати на запитання, логічно мислити і його відразу записали в другий клас. Так він опинився серед своїх ровесників.

І на закінчення кілька слів про священика, який хрестив Тараса. Отець Михайло Божак (1894 – 1951) на парафію в Уторопи призначений у 1935 році. Був переслідуваний польською владою за активну участь в роботі читальні «Просвіти», за патріотичні проповіді. У 1945 році його заарештували радянські репресивні органи, звинувативши в антирадянській пропаганді (фактично за відмову співпрацювати з КДБ), і засудили на 8 років позбавлення волі та 3 роки пораження в правах з конфіскацією майна. Загинув у в’язниці 1951 року. Отаким був отець Михайло. Тож не дивно, що він запропонував дати новонародженому ім’я Тарас, і батьки погодились, хоч в селі такого імені діти не отримували, принаймні від 1874 року, про що свідчить збережена метрична книга.

 

Перевірка метричних книг, які зберігаються в Івано-Франківському державному архіві зроблена на прохання літературного критика Євгена Барана.

Автор: Василь Курищук